- відокремити
- див. відокремлювати.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
відокремити
Смотреть что такое "відокремити" в других словарях:
відокремити — див. відокремлювати … Словник синонімів української мови
відокремити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
відокремлений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до відокремити 1), 2), 4). 2) у знач. прикм.Який міститься, перебуває окремо від кого , чого небудь. 3) у знач. прикм., грам. Який вирізняється своїм змістом та інтонацією. Відокремлені члени речення … Український тлумачний словник
відокремлення — я, с. Дія за знач. відокремити й відокремитися. Відокремлення членів речення … Український тлумачний словник
відпаювати — I відп аювати юю, юєш, недок., відпая/ти, я/ю, я/єш, док., перех. Відокремлювати, відділяти нагріванням припаяну частину. II відпаюв ати ю/ю, ю/єш, док., перех., розм., рідко. Відрізати, відламати, відокремити частину від цілого … Український тлумачний словник
відполовинити — ню, ниш, док., перех., розм. Відокремити половину чого небудь … Український тлумачний словник
заколупити — уплю/, у/пиш і заколупну/ти, ну/, не/ш; мн. заколу/плять; док., перех., діал. 1) Колупнувши, відокремити. 2) перен. Зачепити, розтривожити … Український тлумачний словник
невіддільний — а, е. Якого не можна відділити, відокремити від чого небудь … Український тлумачний словник
невід'ємний — а, е. Якого не можна відділити, відокремити від кого , чого небудь … Український тлумачний словник
невідокремлюваний — а, е. 1) Який не відокремлюється. 2) Якого неможливо відокремити … Український тлумачний словник
